Значення в інших словниках
-
обурливий —
обу́рливий прикметник
Орфографічний словник української мови
-
обурливий —
(факт) неподобний; (- несправедливість) кричущий.
Словник синонімів Караванського
-
обурливий —
див. поганий
Словник синонімів Вусика
-
обурливий —
-а, -е. 1》 Який викликає обурення. 2》 Який виражає обурення; сповнений обурення.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
обурливий —
ОБУ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який викликає обурення. [Криницька:] Книжка шкідлива, політично дволика .. А просто сказати – обурлива книжка (І. Микитенко). 2. Який виражає обурення; сповнений обурення. Схвачувався вітер, розносив обурливі слова парубка (К.
Словник української мови у 20 томах
-
обурливий —
ОБУ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який викликає обурення. [Криницька:] Книжка шкідлива, політично дволика.. А просто сказати — обурлива книжка (Мик., І, 1957, 396); — Ви своїм обурливим анархізмом підриваєте авторитет райкому (Руд., Остання шабля, 1959, 509).
Словник української мови в 11 томах