обурливий

ОБУ́РЛИВИЙ, а, е.

1. Який викликає обурення.

[Криницька:] Книжка шкідлива, політично дволика.. А просто сказати — обурлива книжка (Мик., І, 1957, 396);

— Ви своїм обурливим анархізмом підриваєте авторитет райкому (Руд., Остання шабля, 1959, 509).

2. Який виражає обурення; сповнений обурення.

Схвачувався вітер, розносив обурливі слова парубка (Горд., Чужу ниву.., 1947, 8);

Якась жінка в залі зойкнула, і на адресу гестапівця полетіли обурливі вигуки (Хижняк, Тамара, 1959, 284).

Значення в інших словниках

1. обурливий — обу́рливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. обурливий — (факт) неподобний; (- несправедливість) кричущий.  Словник синонімів Караванського
3. обурливий — див. поганий  Словник синонімів Вусика
4. обурливий — -а, -е. 1》 Який викликає обурення. 2》 Який виражає обурення; сповнений обурення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обурливий — ОБУ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який викликає обурення. [Криницька:] Книжка шкідлива, політично дволика .. А просто сказати – обурлива книжка (І. Микитенко). 2. Який виражає обурення; сповнений обурення. Схвачувався вітер, розносив обурливі слова парубка (К.  Словник української мови у 20 томах
6. обурливий — Обу́рливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)