обурливо

ОБУ́РЛИВО. Присл. до обу́рливий.

Тімка обурливо — виразом, рухами — напустився на нього, погрозив кулаком (Горд., Буян, 1938, 75).

Значення в інших словниках

1. обурливо — обу́рливо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. обурливо — Присл. до обурливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обурливо — ОБУ́РЛИВО. Присл. до обу́рливий. Тімка обурливо – виразом, рухами – напустився на нього, погрозив кулаком (К. Гордієнко).  Словник української мови у 20 томах