обурювати

ОБУ́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ОБУ́РИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Виклика́ти почуття гніву, незадоволення, роздратування.

Це просто обурює, що одна людина робить за всіх (Коцюб., III, 1956, 309);

Іноді.. Лукерія Степанівна починала говорити про євангеліє з фанатичним трепетом ідолопоклонника, і Дашу це обурювало (Жур., Вечір.., 1958, 213);

Я тепер огризаюсь на зачіпки сеї статті, бо вони мене обурили не тільки з особистого погляду (Л. Укр., V, 1956, 438);

Самий факт арешту Кузнецова гайдамацьким патрулем.. обурив Саранчука.. не менше, як і Бондаренка (Головко, II, 1957, 510).

2. заст. Збуджувати, запалювати.

Як вихор, літа Джеджалій І словом обурює лави (Стар., Поет. тв., 1958, 217);

// Підбурювати.

Ще скажуть: ходжу, щоб громаду проти стражника обурювати (Мирний, IV, 1955, 351).

ОБУ́РЮВАТИ², юю, юєш, недок., ОБУ́РИТИ, рю, риш, док., перех., діал. Обвалювати, обрушувати.

Значення в інших словниках

1. обурювати — обу́рювати 1 дієслово недоконаного виду виклика́ти почуття гніву обу́рювати 2 дієслово недоконаного виду обвалювати діал.  Орфографічний словник української мови
2. обурювати — Сердити|ся|, гнівати|ся|, б. з. збурювати|ся|, запалювати|ся|; (- стіни) обвалювати|ся|; тлк. ОБУРЮВАТИ, (проти) підбурювати.  Словник синонімів Караванського
3. обурювати — I -юю, -юєш, недок., обурити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Викликати почуття гніву, невдоволення, роздратування. 2》 заст. Збуджувати, запалювати. || Підбурювати. II -юю, -юєш, недок., обурити, -рю, -риш, док., перех., діал. Обвалювати, обрушувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обурювати — ОБУ́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ОБУ́РИТИ, рю, риш, док., кого. 1. Виклика́ти почуття гніву, незадоволення, роздратування. Це просто обурює, що одна людина робить за всіх (М.  Словник української мови у 20 томах
5. обурювати — ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. обурювати — Обурювати, -рюю, -єш сов. в. обурити, -рю, -риш, гл. 1) Обрушивать, обрушить. Аж гидко дивитись на панський двір: штахети обурені, хати облуплені, тини теж повалились. О. 1862. V. 109. Стола і ослона не було, обурені лавки лежали долі. О. 1862. VII. 31. 2) Возмутить, возбудить негодованіе.  Словник української мови Грінченка