ожинник —
ожи́нник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
ожинник —
-а, ч. Кущі, зарості ожини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ожинник —
ОЖИ́ННИК, у, ч. Кущі, зарості ожини. В березняку плелися колючі клубки ожиннику, подекуди прокидалась міднокора малина (Ю. Збанацький); Йонька .. вже хотів повертатися назад, як побачив густий ожинник (Григорій Тютюнник).
Словник української мови у 20 томах
ожинник —
ОЖИ́ННИК, а, ч. Кущі, зарості ожини. В березняку плелися колючі клубки ожинника, подекуди прокидалась міднокора малина (Збан., Над Десною, 1951, 34); Йонька вирізав добряче чубучилно і вже хотів повертатися назад, як побачив густий ожинник (Тют., Вир, 1964, 437).
Словник української мови в 11 томах