ожинник
ОЖИ́ННИК, у, ч.
Кущі, зарості ожини.
В березняку плелися колючі клубки ожиннику, подекуди прокидалась міднокора малина (Ю. Збанацький);
Йонька .. вже хотів повертатися назад, як побачив густий ожинник (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)