околиця —
(навколишня місцевість) округа, довкілля, (те, що далі від основної частини) окраїна, край, (села) царина.
Словник синонімів Полюги
околиця —
око́лиця 1 іменник жіночого роду віддалена частина населеного пункту око́лиця 2 іменник жіночого роду частина головного убору
Орфографічний словник української мови
околиця —
Око́лиця. Місцевість. В середній Европі панують безнастанні сніжні бурі, що в многих околицях здержали правильний рух поїздів (Б., 1895, 6, 4); Дальше домагає ся більшої помочи для околиць Галичини, навіщених елементарними нещастями...
Українська літературна мова на Буковині
околиця —
I -і, ж. 1》 Віддалена від центру частина населеного пункту. 2》 Місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось; округа. 3》 рідко. Віддалена прикордонна область держави; окраїна. 4》 у знач. присл. околицею. Обхідним шляхом, манівцями. II -і...
Великий тлумачний словник сучасної мови
околиця —
ОКО́ЛИЦЯ¹, і, ж. 1. Віддалена від центру частина населеного пункту. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній); Околиця села, а за нею – берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (М. Олійник).
Словник української мови у 20 томах
околиця —
I. ОКО́ЛИЦЯ (місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось), ОКРУ́ГА, ОКРУГ рідше, КРУЖИНА́ рідко, ОКІ́Л розм., ОКО́ЛІЯ заст., О́КОЛО діал. Здобувши Богородчанську фортецю.., 1744...
Словник синонімів української мови
околиця —
ОКО́ЛИЦЯ¹, і, ж. 1. Віддалена від центру частина населеного пункту. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Досв., Вибр., 1959, 154); Околиця села, а за нею — берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (М. Ол., Леся, 1960, 62).
Словник української мови в 11 томах