околиця
ОКО́ЛИЦЯ¹, і, ж.
1. Віддалена від центру частина населеного пункту.
Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній);
Околиця села, а за нею – берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (М. Олійник).
2. Місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось; округа.
Блука наш Іванко із села в село, і хуторів не мина .. Обійшов усю околицю і вже степами потяг (О. Стороженко);
Пішла добра чутка про економа Серединського по всій околиці, як про хазяйновиту й здатну людину (І. Нечуй-Левицький);
Через яких тижнів два після пожежі у Вітровій Балці по всій околиці пройшли пожежі, як вогняні смерчі (А. Головко).
3. рідко. Віддалена прикордонна область держави; окраїна.
Не міг великий князь Київської Русі завжди знати, що робиться на околицях Руської землі (А. Хижняк).
4. у знач. присл. око́лицею. Обхідним шляхом; манівцями.
Сердюки теж встряли в розмову, намагаючись околицею вивідати в земляка, чи є змога чабанам утаювати від прикажчиків ягнят або готові смушки (О. Гончар).
ОКО́ЛИЦЯ², і, ж.
Частина головного убору у вигляді обідка, що облягає голову.
А ще на козаку, бідному летязі, шапка-бирка – Зверху дірка, Шовком шита, Буйним вітром підбита, А околиці давно немає (з думи);
Левко, таки сам, гарний та бравий: .. шапка висока з червоним верхом і з сірою околицею (Г. Квітка-Основ'яненко);
І плащ міліцейський, і кашкет з малиновою околицею, і чоботи, й усе-все свідчило про те, яку службу несла ця людина (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)