1. Словник української мови у 20 томах

околиця

ОКО́ЛИЦЯ¹, і, ж.

1. Віддалена від центру частина населеного пункту.

Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній);

Околиця села, а за нею – берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (М. Олійник).

2. Місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось; округа.

Блука наш Іванко із села в село, і хуторів не мина .. Обійшов усю околицю і вже степами потяг (О. Стороженко);

Пішла добра чутка про економа Серединського по всій околиці, як про хазяйновиту й здатну людину (І. Нечуй-Левицький);

Через яких тижнів два після пожежі у Вітровій Балці по всій околиці пройшли пожежі, як вогняні смерчі (А. Головко).

3. рідко. Віддалена прикордонна область держави; окраїна.

Не міг великий князь Київської Русі завжди знати, що робиться на околицях Руської землі (А. Хижняк).

4. у знач. присл. око́лицею. Обхідним шляхом; манівцями.

Сердюки теж встряли в розмову, намагаючись околицею вивідати в земляка, чи є змога чабанам утаювати від прикажчиків ягнят або готові смушки (О. Гончар).

ОКО́ЛИЦЯ², і, ж.

Частина головного убору у вигляді обідка, що облягає голову.

А ще на козаку, бідному летязі, шапка-бирка – Зверху дірка, Шовком шита, Буйним вітром підбита, А околиці давно немає (з думи);

Левко, таки сам, гарний та бравий: .. шапка висока з червоним верхом і з сірою околицею (Г. Квітка-Основ'яненко);

І плащ міліцейський, і кашкет з малиновою околицею, і чоботи, й усе-все свідчило про те, яку службу несла ця людина (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. околиця — (навколишня місцевість) округа, довкілля, (те, що далі від основної частини) окраїна, край, (села) царина. Словник синонімів Полюги
  2. околиця — око́лиця 1 іменник жіночого роду віддалена частина населеного пункту око́лиця 2 іменник жіночого роду частина головного убору Орфографічний словник української мови
  3. околиця — Око́лиця. Місцевість. В середній Европі панують безнастанні сніжні бурі, що в многих околицях здержали правильний рух поїздів (Б., 1895, 6, 4); Дальше домагає ся більшої помочи для околиць Галичини, навіщених елементарними нещастями... Українська літературна мова на Буковині
  4. околиця — (села) куток; (міста) передмістя; (із сл. уся) округа, околія, около, окіл; п! МІСЦЕВІСТЬ; (кашкета) околичка. Словник синонімів Караванського
  5. околиця — I -і, ж. 1》 Віддалена від центру частина населеного пункту. 2》 Місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось; округа. 3》 рідко. Віддалена прикордонна область держави; окраїна. 4》 у знач. присл. околицею. Обхідним шляхом, манівцями. II -і... Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. околиця — I. ОКО́ЛИЦЯ (місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось), ОКРУ́ГА, ОКРУГ рідше, КРУЖИНА́ рідко, ОКІ́Л розм., ОКО́ЛІЯ заст., О́КОЛО діал. Здобувши Богородчанську фортецю.., 1744... Словник синонімів української мови
  7. околиця — Око́лиця, -ці, -цею; -лиці, -лиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. околиця — ОКО́ЛИЦЯ¹, і, ж. 1. Віддалена від центру частина населеного пункту. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Досв., Вибр., 1959, 154); Околиця села, а за нею — берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (М. Ол., Леся, 1960, 62). Словник української мови в 11 томах