околиця

Око́лиця. Місцевість. В середній Европі панують безнастанні сніжні бурі, що в многих околицях здержали правильний рух поїздів (Б., 1895, 6, 4); Дальше домагає ся більшої помочи для околиць Галичини, навіщених елементарними нещастями, обостреня закона о лихві, примусового обезпеченя і постепенного переказуваня нотарияльних аґенд судам (Б., 1907, 80, 1); В околицях, де є богато садів, оплатить ся виробляти вина овочеві (Товариш, 1908, 228)

// пол. okolica — 1) околиця, 2) місцевість.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. околиця — (навколишня місцевість) округа, довкілля, (те, що далі від основної частини) окраїна, край, (села) царина. Словник синонімів Полюги
  2. околиця — око́лиця 1 іменник жіночого роду віддалена частина населеного пункту око́лиця 2 іменник жіночого роду частина головного убору Орфографічний словник української мови
  3. околиця — (села) куток; (міста) передмістя; (із сл. уся) округа, околія, около, окіл; п! МІСЦЕВІСТЬ; (кашкета) околичка. Словник синонімів Караванського
  4. околиця — I -і, ж. 1》 Віддалена від центру частина населеного пункту. 2》 Місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось; округа. 3》 рідко. Віддалена прикордонна область держави; окраїна. 4》 у знач. присл. околицею. Обхідним шляхом, манівцями. II -і... Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. околиця — ОКО́ЛИЦЯ¹, і, ж. 1. Віддалена від центру частина населеного пункту. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній); Околиця села, а за нею – берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (М. Олійник). Словник української мови у 20 томах
  6. околиця — I. ОКО́ЛИЦЯ (місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось), ОКРУ́ГА, ОКРУГ рідше, КРУЖИНА́ рідко, ОКІ́Л розм., ОКО́ЛІЯ заст., О́КОЛО діал. Здобувши Богородчанську фортецю.., 1744... Словник синонімів української мови
  7. околиця — Око́лиця, -ці, -цею; -лиці, -лиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. околиця — ОКО́ЛИЦЯ¹, і, ж. 1. Віддалена від центру частина населеного пункту. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Досв., Вибр., 1959, 154); Околиця села, а за нею — берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (М. Ол., Леся, 1960, 62). Словник української мови в 11 томах