околиця
I. ОКО́ЛИЦЯ (місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось), ОКРУ́ГА, ОКРУГ рідше, КРУЖИНА́ рідко, ОКІ́Л розм., ОКО́ЛІЯ заст., О́КОЛО діал. Здобувши Богородчанську фортецю.., 1744 р. Олекса Довбуш із своїм загоном переходить у гірські околиці (з журналу); Він (батько І. Франка) мав велику повагу не тільки в своїм селі, але й широко в окрузі (І. Франко); Ходили недобрі чутки.. Нібито в місті поз'їздилися з усього округу дідичі й усе раду радять (А. Головко); Зелений гай, пахуче поле В тюрмі приснилися мені, — І луг широкий, наче море, І тихий сум по кружині (пісня); І довго, довго на увесь окіл, На світ увесь щасливо клекотять (лелеки) (І. Вирган); — Красота така (пекарня), — на всю околію (Марко Вовчок); — Гуцул — богатир, на все около. Найславніший з давніх літ керманич (І. Франко). — Пор. I. передмі́стя.
ОКО́ЛИЦЯ (віддалена від центру частина населеного пункту), ОКРА́ЇНА, КРАЙ, ЦА́РИНА (за селом). В околиці Житомира було ще спокійно (І. Нечуй-Левицький); Йдуть вони на окраїну міста (В. Сосюра); Сідаю в... трамвай і їду на край міста (М. Коцюбинський); З нудьги із двору погуляти Якось, задумавшись, пішла, Та аж за царину зайшла (Т. Шевченко).
ОКРА́ЇНА (віддалена прикордонна область держави), ОКО́ЛИЦЯ рідше. Чукотка — це не тільки сучасне оленярське господарство,.. а й.. промислова окраїна Росії (з газети); Не міг великий князь Київської Русі завжди знати, що робиться на околицях Руської землі (А. Хижняк).
ПЕРЕДМІСТЯ, ПІДГОРО́ДНЯ рідше, ПІДГОРО́ДДЯ рідше, ПЕРЕДГРА́ДДЯ (ПЕРЕДГОРО́ДДЯ) заст., ФОРШТА́ДТ заст. Тепер тут місто, А колись було Тут передмістя, схоже на село (Л. Забашта); Нижче розкидані були, неначе ластівчині гнізда, халупи, землянки простого люду — чаді. Це місце так і звалось передграддям (С. Скляренко); Коли в'їхав (Станко) на передгороддя над Либеддю, був уже вечір (Юліан Опільський); Вечорами на висотах форштадта лунають розлогі, зі степів принесені пісні (О. Гончар). — Пор. I. 1. око́лиця.
II. ОКО́ЛИЦЯ (частина головного убору у вигляді обідка, що облягає голову), ОКО́ЛИШ розм. рідко. Я б свого миленького По шапці пізнала. Чорний вершок, .. Околиця сива (пісня); Біля нього стояв юнак у військовому.. кашкеті з чорним околишем (В. Собко).
Значення в інших словниках
- околиця — (навколишня місцевість) округа, довкілля, (те, що далі від основної частини) окраїна, край, (села) царина. Словник синонімів Полюги
- околиця — око́лиця 1 іменник жіночого роду віддалена частина населеного пункту око́лиця 2 іменник жіночого роду частина головного убору Орфографічний словник української мови
- околиця — Око́лиця. Місцевість. В середній Европі панують безнастанні сніжні бурі, що в многих околицях здержали правильний рух поїздів (Б., 1895, 6, 4); Дальше домагає ся більшої помочи для околиць Галичини, навіщених елементарними нещастями... Українська літературна мова на Буковині
- околиця — (села) куток; (міста) передмістя; (із сл. уся) округа, околія, около, окіл; п! МІСЦЕВІСТЬ; (кашкета) околичка. Словник синонімів Караванського
- околиця — I -і, ж. 1》 Віддалена від центру частина населеного пункту. 2》 Місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось; округа. 3》 рідко. Віддалена прикордонна область держави; окраїна. 4》 у знач. присл. околицею. Обхідним шляхом, манівцями. II -і... Великий тлумачний словник сучасної мови
- околиця — ОКО́ЛИЦЯ¹, і, ж. 1. Віддалена від центру частина населеного пункту. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Олесь Досвітній); Околиця села, а за нею – берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (М. Олійник). Словник української мови у 20 томах
- околиця — Око́лиця, -ці, -цею; -лиці, -лиць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- околиця — ОКО́ЛИЦЯ¹, і, ж. 1. Віддалена від центру частина населеного пункту. Сонце тільки-но сховалося за будівлями міської околиці (Досв., Вибр., 1959, 154); Околиця села, а за нею — берег, ніби болото, а далі старезний похмурий праліс (М. Ол., Леся, 1960, 62). Словник української мови в 11 томах