оповідач —
опові́да́ч іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
оповідач —
-ідача, ч. 1》 Той, хто оповідає що-небудь, розповідає про щось. || Той, хто вміє гарно, майстерно розповідати що-небудь. || Письменник, який володіє мистецтвом викладу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
оповідач —
ОПОВІ́ДА́Ч, і́дача́, ч. 1. Той, хто оповідає що-небудь, розповідає про щось. Оповідач вів себе нахабно, не турбуючись, що його іноді слухають люди, які не співчувають йому (В. Гжицький); Оповідач розгортав картину нічного бою в Бродах.
Словник української мови у 20 томах
оповідач —
ОПОВІ́ДАЧ (той, хто розповідає або вміє гарно розповідати про щось), РОЗПОВІ́ДАЧ, ПОВІСТЯ́Р рідко. Дмитро Іванович (Яворницький) був дотепний оповідач (І. Шаповал); Слід ретельно записувати розповідачів казок (із журналу); Тепер (Сокіл) перевівся на балакучого повістера (Я. Качура).
Словник синонімів української мови
оповідач —
ОПОВІ́ДА́Ч, і́дача́, ч. 1. Той, хто оповідає що-небудь, розповідає про щось. Оповідач вів себе нахабно, не турбуючись, що його іноді слухають люди, які не співчувають йому (Гжицький, Вел.
Словник української мови в 11 томах
оповідач —
Оповідач, -ча м. Разсказчикъ, повѣствователь. Левиц. Пов. 146.
Словник української мови Грінченка