оповідач

опові́да́ч

іменник чоловічого роду, істота

Значення в інших словниках

1. оповідач — -ідача, ч. 1》 Той, хто оповідає що-небудь, розповідає про щось. || Той, хто вміє гарно, майстерно розповідати що-небудь. || Письменник, який володіє мистецтвом викладу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. оповідач — ОПОВІ́ДА́Ч, і́дача́, ч. 1. Той, хто оповідає що-небудь, розповідає про щось. Оповідач вів себе нахабно, не турбуючись, що його іноді слухають люди, які не співчувають йому (В. Гжицький); Оповідач розгортав картину нічного бою в Бродах.  Словник української мови у 20 томах
3. оповідач — ОПОВІ́ДАЧ (той, хто розповідає або вміє гарно розповідати про щось), РОЗПОВІ́ДАЧ, ПОВІСТЯ́Р рідко. Дмитро Іванович (Яворницький) був дотепний оповідач (І. Шаповал); Слід ретельно записувати розповідачів казок (із журналу); Тепер (Сокіл) перевівся на балакучого повістера (Я. Качура).  Словник синонімів української мови
4. оповідач — Опові́дач, -ча, -чеві; -дачі, -чів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. оповідач — ОПОВІ́ДА́Ч, і́дача́, ч. 1. Той, хто оповідає що-небудь, розповідає про щось. Оповідач вів себе нахабно, не турбуючись, що його іноді слухають люди, які не співчувають йому (Гжицький, Вел.  Словник української мови в 11 томах
6. оповідач — Оповідач, -ча м. Разсказчикъ, повѣствователь. Левиц. Пов. 146.  Словник української мови Грінченка