отава —
-и, ж. Трава, що відростає на місці скошеної або після випасання худоби.
Великий тлумачний словник сучасної мови
отава —
И, ж. Трава, що відростає на місці скошеної. Так явно світ тобі належать став, що вражений дарованим багатством оцього дня, відчув, як святотатство: блукати лісом, лонами отав топтати ряст, аби спізнати в горі наближення своїх гріховних прав. (ЧТ:158).
Словник поетичної мови Василя Стуса
отава —
ОТА́ВА, и, ж. Трава, що відростає на місці скошеної. У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Т. Шевченко); Аж третього вечора пішов Юзько до хати по сердаки, бо знов коні мали випасатися по скошеній отаві (О.
Словник української мови у 20 томах
отава —
Трава, що відросла після скошування або випасу худоби; використовується на сіно, зелений корм, силос.
Універсальний словник-енциклопедія
отава —
ОТА́ВА, и, ж. Трава, що відростає на місці скошеної. У темному гаю, в зеленій діброві, На припоні коні отаву скубуть (Шевч., І, 1963, 94); Аж третього вечора пішов Юзько до хати по сердаки, бо знов коні мали випасатися по скошеній отаві (Коб.
Словник української мови в 11 томах
отава —
Отава, -ви ж. Трава, выросшая вторично на скошенномъ мѣстѣ. Шух. І. 170. Косіть, хлопці, отаву. Чуб. V. 1034. На припоні коні отаву скубуть. Шевч.
Словник української мови Грінченка