отава
ота́ва
И, ж. Трава, що відростає на місці скошеної.
Так явно світ тобі належать став,
що вражений дарованим багатством
оцього дня, відчув, як святотатство:
блукати лісом, лонами отав
топтати ряст, аби спізнати в горі
наближення своїх гріховних прав. (ЧТ:158).
Словник поетичної мови Василя Стуса