отаманувати —
отаманува́ти дієслово недоконаного виду рідко
Орфографічний словник української мови
отаманувати —
див. керувати
Словник синонімів Вусика
отаманувати —
-ую, -уєш, рідко отаманити, -ню, -ниш, недок. Виконувати обов'язки отамана; бути отаманом. || Верховодити у чому-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
отаманувати —
ОТАМАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, рідко ОТАМА́НИТИ, ню, ниш, недок. Виконувати обов'язки отамана; бути отаманом. Батько її Ковбаня отаманував у Січі (П.
Словник української мови у 20 томах
отаманувати —
КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев.
Словник синонімів української мови
отаманувати —
ОТАМАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, рідко ОТАМА́НИТИ, ню, ниш, недок. Виконувати обов’язки отамана; бути отаманом. Батько її Ковбаня отаманував у Січі (П. Куліш, Вибр.
Словник української мови в 11 томах
отаманувати —
Отаманува́ти, -ну́ю, -єш гл. Быть атаманомъ. Мій дід десять год отаманував у Січі. Над сільським людом з його волі отаманує. К. (О. 1862. III. 24)
Словник української мови Грінченка