Великий тлумачний словник сучасної мови

отаманувати

отаманува́ти

-ую, -уєш, рідко отаманити, -ню, -ниш, недок.

Виконувати обов'язки отамана; бути отаманом.

|| Верховодити у чому-небудь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. отаманувати — отаманува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. отаманувати — див. керувати  Словник синонімів Вусика
  3. отаманувати — ОТАМАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, рідко ОТАМА́НИТИ, ню, ниш, недок. Виконувати обов'язки отамана; бути отаманом. Батько її Ковбаня отаманував у Січі (П.  Словник української мови у 20 томах
  4. отаманувати — КЕРУВА́ТИ ким, чим і без додатка (спрямовувати діяльність, роботу когось, чогось, бути на чолі кого-, чого-небудь), УПРАВЛЯ́ТИ, ПРОВА́ДИТИ (ПРОВО́ДИТИ) кого, що і без додатка, розм.; ПРАВИ́ТИ, ОРУ́ДУВАТИ розм., УРЯДУВА́ТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
  5. отаманувати — Отаманува́ти, -ну́ю, -ну́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. отаманувати — ОТАМАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, рідко ОТАМА́НИТИ, ню, ниш, недок. Виконувати обов’язки отамана; бути отаманом. Батько її Ковбаня отаманував у Січі (П. Куліш, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
  7. отаманувати — Отаманува́ти, -ну́ю, -єш гл. Быть атаманомъ. Мій дід десять год отаманував у Січі. Над сільським людом з його волі отаманує. К. (О. 1862. III. 24)  Словник української мови Грінченка