офіра —
Офі́ра: — жертва [44-2]
Словник з творів Івана Франка
офіра —
офі́ра іменник жіночого роду рідко
Орфографічний словник української мови
офіра —
див. ЖЕРТВА.
Словник синонімів Караванського
офіра —
-и, ж., рідко. Те саме, що жертва.
Великий тлумачний словник сучасної мови
офіра —
И, ж., рідко. Те саме, що жертва. ...порив нас відроджує і кличе перелітати смертне узграниччя, аби в пекельний вечора опал крилом сягнути — в лоно самоспалень до молодих і радісних офір. (ЧТ:85).
Словник поетичної мови Василя Стуса
офіра —
ОФІ́РА, и, ж. Те саме, що же́ртва. [Дон Жуан:] Ні, ніколи я не візьму її [обручки]. Носіть її або мадонні дайте на офіру, як хочете (Леся Українка); За нею з виглядом невинної офіри сунулась Маріцца, а позаду і Йон (М.
Словник української мови у 20 томах
офіра —
ЖЕ́РТВА (про релігійний обряд — предмет або жива істота, що приноситься як дар богам), ОФІ́РА рідше. (Гелен:) Жриця мусить вміти в потребі всяку жертву заколоти рукою власною (Леся Українка); Кращих ягнят із хліва я на офіру віддам (М. Зеров).
Словник синонімів української мови
офіра —
ОФІ́РА, и, ж., рідко. Те саме, що же́ртва. [Дон Жуан:] Ні, ніколи я не візьму її [обручки]. Носіть її або мадонні дайте на офіру, як хочете (Л. Укр., III, 1952, 373); За нею з виглядом невинної офіри сунулась Маріцца, а позаду і Йон (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
офіра —
Офіра, -ри ж. = охвіра. Чуб. І. 168.
Словник української мови Грінченка