офіра
ОФІ́РА, и, ж.
Те саме, що же́ртва.
[Дон Жуан:] Ні, ніколи я не візьму її [обручки]. Носіть її або мадонні дайте на офіру, як хочете (Леся Українка);
За нею з виглядом невинної офіри сунулась Маріцца, а позаду і Йон (М. Коцюбинський);
На страту йди спокійно, сміло, впади офірою оман (В. Сосюра);
М'ясницькому учневі, сину банкрота, Офірі судських передряг .. Не личить гордливих надгробків пишнота (М. Бажан);
Нехай в душі горить жар віри, міць до офіри, до боротьби... (Уляна Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)