офірний
ОФІ́РНИЙ, а, е.
Прикм. до офі́ра; жертовний (у 1 знач.).
– Все серце своє повинен він вложити в улюблену працю й її, як пісню офірну, повинен .. нести на вівтар людства (Н. Королева);
Гетьмана щось вело – велике й офірне (Ю. Мушкетик);
Офірний вогонь;
Офірне ягня.
Словник української мови (СУМ-20)