паровик —
парови́к іменник чоловічого роду розм.
Орфографічний словник української мови
паровик —
-а, ч., розм. 1》 Паровий казан або двигун. 2》 Те саме, що паровоз.
Великий тлумачний словник сучасної мови
паровик —
ПАРОВИ́К, а́, ч. 1. спец. Паровий казан або двигун. Через стіну було чути, як гули машини, шипіли десь далеко паровики (І. Нечуй-Левицький); Розповідають, що коли він служив у економії Бразуля, то засперечався із прикажчиком...
Словник української мови у 20 томах
паровик —
(-а) ч.; муз.; жарт. Музи- І кант, який грає на духових інструментах. Цеацура.
Словник жарґонної лексики української мови
паровик —
ЛОКОМОТИ́В (машина для пересування вагонів, поїздів по залізничних рейках); ПАРОВО́З, ПАРОВИ́К розм., ПАРОТЯ́Г заст. (локомотив із паровим двигуном); ТЕПЛОВО́З (локомотив із поршневим двигуном внутрішнього згоряння)...
Словник синонімів української мови
паровик —
ПАРОВИ́К, а́, ч., розм. 1. Паровий казан або двигун. Через стіну було чути, як гули машини, шипіли десь далеко паровики (Н.-Лев., II, 1956, 98); Розповідають, що коли він служив у економії Бразуля, то засперечався із прикажчиком...
Словник української мови в 11 томах
паровик —
Паровик, -ка м. Паровикъ.
Словник української мови Грінченка