перемога —
(досягнення переваги в бою, змаганні) поет, звитяга, (цілковита) торжество, уроч. вікторія, (з великим успіхом) тріумф.
Словник синонімів Полюги
перемога —
перемо́га іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
перемога —
[пеиреимога] -гие, д. і м. -оз'і
Орфоепічний словник української мови
перемога —
-и, ж. 1》 Повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника. Орден Перемоги. Парад перемоги. || Успіх у двобої, змаганнях, що закінчуються поразкою супротивника. Перемога в турнірі. 2》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
перемога —
ПЕРЕМО́ГА, и, ж. 1. Повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника. Не радість, а тривога палала в його погляді. – Ой, ні, ще не зовсім перемога! – промовив він, дивлячись на міську браму. З кріпосної брами вилетів гусарський полк (О.
Словник української мови у 20 томах
перемога —
ПЕРЕМО́ГА (у бою, двобої, змаганні), ЗВИТЯ́ГА поет., вікто́рія уроч., заст., ПОБІ́ДА поет. заст.; ТРІУ́МФ, ТОРЖЕСТВО́ уроч. (повна, блискуча). — Плацдарм відбив усі атаки, захопив дванадцять танків та панцирників. Це була блискуча перемога (Ю.
Словник синонімів української мови
перемога —
ПЕРЕМО́ГА, и, ж. 1. Повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника. Не радість, а тривога палала в його погляді. — Ой, ні, ще не зовсім перемога! — промовив він, дивлячись на міську браму. З кріпосної брами вилетів гусарський полк (Довж.
Словник української мови в 11 томах
перемога —
Перемо́га, -ги ж. Одолѣніе, побѣда, перевѣсъ.
Словник української мови Грінченка