перемога

(досягнення переваги в бою, змаганні) поет, звитяга, (цілковита) торжество, уроч. вікторія, (з великим успіхом) тріумф.

Значення в інших словниках

1. перемога — перемо́га іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. перемога — Звитяга, ур. побіда; (тор. жество) тріюмф; (у грі) виграш, успіх.  Словник синонімів Караванського
3. перемога — [пеиреимога] -гие, д. і м. -оз'і  Орфоепічний словник української мови
4. перемога — -и, ж. 1》 Повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника. Орден Перемоги. Парад перемоги. || Успіх у двобої, змаганнях, що закінчуються поразкою супротивника. Перемога в турнірі. 2》 перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. перемога — ПЕРЕМО́ГА, и, ж. 1. Повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника. Не радість, а тривога палала в його погляді. – Ой, ні, ще не зовсім перемога! – промовив він, дивлячись на міську браму. З кріпосної брами вилетів гусарський полк (О.  Словник української мови у 20 томах
6. перемога — ПЕРЕМО́ГА (у бою, двобої, змаганні), ЗВИТЯ́ГА поет., вікто́рія уроч., заст., ПОБІ́ДА поет. заст.; ТРІУ́МФ, ТОРЖЕСТВО́ уроч. (повна, блискуча). — Плацдарм відбив усі атаки, захопив дванадцять танків та панцирників. Це була блискуча перемога (Ю.  Словник синонімів української мови
7. перемога — Перемо́га, -ги, -зі; -мо́ги, перемо́г  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. перемога — ПЕРЕМО́ГА, и, ж. 1. Повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника. Не радість, а тривога палала в його погляді. — Ой, ні, ще не зовсім перемога! — промовив він, дивлячись на міську браму. З кріпосної брами вилетів гусарський полк (Довж.  Словник української мови в 11 томах
9. перемога — Перемо́га, -ги ж. Одолѣніе, побѣда, перевѣсъ.  Словник української мови Грінченка