перемога
ПЕРЕМО́ГА, и, ж.
1. Повний успіх у бою, остаточна поразка військ противника.
Не радість, а тривога палала в його погляді. – Ой, ні, ще не зовсім перемога! – промовив він, дивлячись на міську браму. З кріпосної брами вилетів гусарський полк (О. Довженко);
Знали, що воно має от-от пролунати, були певні цього, повторювали його протягом усієї війни, а тепер вимовляли так, ніби вперше почули, ніби ніколи раніше не знали цього слова, не здогадувалися про його красу й велич. Перемога! (П. Загребельний);
// Успіх у двобої, змаганнях, що закінчуються поразкою супротивника.
Ці дипломи в різний час присуджено Сашкові за перемоги на змаганнях радіолюбителів-короткохвильовиків (О. Гончар);
Перемога в турнірі.
2. перен. Успіх у боротьбі за що-небудь, здійснення чого-небудь у результаті боротьби, подолання якихось труднощів.
Гуща і Прокіп перемогли .. Сьогодні мало рішитись, за ким перемога, за ними, чи за Хомою, який підбивав нищити все і все палити (М. Коцюбинський);
– .. Зріст людяності [людності] й обмеженість ресурсів нашої планети – оці два чинники об'єктивно ведуть нас до перемоги розуму (В. Підмогильний);
// Ствердження, доведення своєї більшої в порівнянні з чиєюсь сили, своєї вищості і т. ін.
Три дні і три ночі .. приборкували його Жайсак, Тайжан і ще два жигіти [джигіти]. Орел голодував, орел втрачав останні сили, але не визнавав перемоги людини (З. Тулуб).
День Перемо́ги див. день;
Здобува́ти / здобу́ти перемо́гу див. здобува́ти;
(1) Пі́ррова перемо́га – перемога, здобута внаслідок великих жертв, що її знецінюють (за ім'ям епірського царя Пірра, який здобув перемогу над римлянами ціною тяжких втрат).
Але радіти нічому: перемоги громадськості завжди піррові й іншими бути не можуть (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)