плодити —
[плодитие] -лоуджу, -одиеш; нак. -оди, -лоуд'іт'
Орфоепічний словник української мови
плодити —
плоджу, плодиш, недок., перех. 1》 Давати потомство, народжувати (звичайно у великій кількості). || Приносити урожай, давати плоди, овочі. || Розмножувати, розводити у великій кількості (тварин, рослини). 2》 перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
плодити —
ПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш, недок., кого, що. 1. Давати потомство, народжувати (звичайно у великій кількості). [Музиченко:] Ви довели сина до півшляху і кинули його на роздоріжжі: іди, мовляв, куди очі втраплять...
Словник української мови у 20 томах
плодити —
НАРОДИ́ТИ кого (про жінку або самицю тварини — дати життя дитині чи дітям або маляті чи малятам), РОДИ́ТИ, УРОДИ́ТИ (ВРОДИ́ТИ), ПОРОДИ́ТИ рідше, ЗРОДИ́ТИ рідше, СПОРОДИ́ТИ розм., ЗНАЙТИ́ (НАЙТИ́) розм., РОЗСИ́ПАТИСЯ ким, розм.; СПОВИ́ТИ поет.
Словник синонімів української мови
плодити —
ПЛОДИ́ТИ, плоджу́, пло́диш, недок., перех. 1. Давати потомство, народжувати (звичайно у великій кількості). [Музиченко:] Ви довели сина до півшляху і кинули його на роздоріжжі: іди, мовляв, куди очі втраплять… Як так з дітьми поводитись...
Словник української мови в 11 томах
плодити —
Плодити, -джу, -диш гл. Плодить, рождать. Бодай, же ти, бистра річенько, рибки не плодила. Грин. III. 279.
Словник української мови Грінченка