побрести —
побрести́ дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
побрести —
[побреисти] -еиду, -еидеш, -еидеимо, -еидеите; мин. поубр'іў, -реила; нак. -еиди, -еид'іт'
Орфоепічний словник української мови
побрести —
-еду, -едеш; мин. ч. побрів, -брела, -брело; наказ. сп. побреди; док. 1》 Повільно піти. 2》 через що, чим. Піти вбрід, почати перебродити (річку, струмок, болото і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
побрести —
ПОБРЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. побрі́в, брела́, ло́; наказ. сп. побреди́; док. 1. Повільно піти. Молодиця устала, побрела шляхом за ліс і вернулася з невеличким клунком за плечима (Панас Мирний); Василько торкнув коней...
Словник української мови у 20 томах
побрести —
ПОБРЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. побрі́в, брела́, ло́; наказ. сп. побреди́; док. 1. Повільно піти. Молодиця устала, побрела шляхом за ліс і вернулася з невеличким клунком за плечима (Мирний, І, 1954, 167); Антів кінь постояв якусь хвилину біля натовпу...
Словник української мови в 11 томах
побрести —
Побрести, -бреду́, -де́ш гл. 1) Пойти въ бродъ. Побреду я по кісточки, щоб любили невісточки. Ном. Хоч побреду через воду, да до свого роду. Чуб. V. 460. 2) Побрести. Вона подумала: мабуть мій бичок додому побрів. Рудч. Ск. II. 14.
Словник української мови Грінченка