Погорілець —
Погорі́лець іменник чоловічого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
погорілець —
-льця, ч. Людина, яка втратила житло, майно під час пожежі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
погорілець —
ПОГОРІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Людина, яка втратила житло, майно під час пожежі. Самітно блимають на спаленій руїні огники в церкві, де зійшлися на сум погорільці – жебраки, убогі (С. Васильченко); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
погорілець —
ПОГОРІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Людина, яка втратила житло, майно під час пожежі. Самітно блимають на спаленій руїні огники в церкві, де зійшлися на сум погорільці — жебраки, убогі (Вас., II, 1959, 29); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
погорілець —
Погорілець, -льця м. Погорѣлецъ. Черк. у. Погорілець хліб ззів, а солому спалив. Ном.
Словник української мови Грінченка