погорілець

ПОГОРІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Людина, яка втратила житло, майно під час пожежі.

Самітно блимають на спаленій руїні огники в церкві, де зійшлися на сум погорільці — жебраки, убогі (Вас., II, 1959, 29);

*У порівн. Вирушив [Йонька] опівночі, вбраний у подертий кожух, шапку-вушанку і чоботи-дранки, наче той погорілець, у якого з господарства залишилася одна корівчина (Тют., Вир, 1964, 432).

Значення в інших словниках

1. Погорілець — Погорі́лець іменник чоловічого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
2. погорілець — -льця, ч. Людина, яка втратила житло, майно під час пожежі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погорілець — Погорі́лець, -льця; -рі́льці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. погорілець — ПОГОРІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Людина, яка втратила житло, майно під час пожежі. Самітно блимають на спаленій руїні огники в церкві, де зійшлися на сум погорільці – жебраки, убогі (С. Васильченко); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
5. погорілець — Погорілець, -льця м. Погорѣлецъ. Черк. у. Погорілець хліб ззів, а солому спалив. Ном.  Словник української мови Грінченка