погорілець
ПОГОРІ́ЛЕЦЬ, льця, ч.
Людина, яка втратила житло, майно під час пожежі.
Самітно блимають на спаленій руїні огники в церкві, де зійшлися на сум погорільці – жебраки, убогі (С. Васильченко);
* У порівн. Вирушив [Йонька] опівночі, вбраний у подертий кожух, шапку-вушанку і чоботи-дранки, наче той погорілець, у якого з господарства залишилася одна корівчина (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)