погромник —
погро́мник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
погромник —
див. жорстокий
Словник синонімів Вусика
погромник —
-а, ч. Учасник або організатор погрому.
Великий тлумачний словник сучасної мови
погромник —
ПОГРО́МНИК, а, ч. Учасник або організатор погрому. – Ой, боже, щось буде! – лякалась Маланка. – Погромників будуть судити (М. Коцюбинський); Маленька Чехія не скорилась перед загарбниками і погромниками з кількох держав (з газ.
Словник української мови у 20 томах
погромник —
ПОГРО́МНИК, а, ч. Учасник або організатор погрому. — Ой, боже, щось буде! — лякалась Маланка. — Погромників будуть судити (Коцюб., II, 1955, 99); Маленька Чехія не скорилась перед загарбниками і погромниками з кількох держав (Рад. Укр.
Словник української мови в 11 томах