погромник

ПОГРО́МНИК, а, ч. Учасник або організатор погрому.

— Ой, боже, щось буде! — лякалась Маланка. — Погромників будуть судити (Коцюб., II, 1955, 99);

Маленька Чехія не скорилась перед загарбниками і погромниками з кількох держав (Рад. Укр., 5. ХII 1953, 3);

Я ваш добродій і прибічник, Даю всі вольності, але Не винний я, що мій помічник На вас погромників нашле (Сам., І, 1958, 229);

На чолі погромників йшли попи в золочених ризах, з хрестами (Наука.., 3, 1960, 49).

Значення в інших словниках

1. погромник — погро́мник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. погромник — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
3. погромник — -а, ч. Учасник або організатор погрому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. погромник — Погро́мник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. погромник — ПОГРО́МНИК, а, ч. Учасник або організатор погрому. – Ой, боже, щось буде! – лякалась Маланка. – Погромників будуть судити (М. Коцюбинський); Маленька Чехія не скорилась перед загарбниками і погромниками з кількох держав (з газ.  Словник української мови у 20 томах