погромник

ПОГРО́МНИК, а, ч.

Учасник або організатор погрому.

– Ой, боже, щось буде! – лякалась Маланка. – Погромників будуть судити (М. Коцюбинський);

Маленька Чехія не скорилась перед загарбниками і погромниками з кількох держав (з газ.);

Я ваш добродій і прибічник, Даю всі вольності, але Не винний я, що мій помічник На вас погромників нашле (В. Самійленко);

На чолі погромників йшли попи в золочених ризах, з хрестами (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. погромник — погро́мник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. погромник — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
3. погромник — -а, ч. Учасник або організатор погрому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. погромник — Погро́мник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. погромник — ПОГРО́МНИК, а, ч. Учасник або організатор погрому. — Ой, боже, щось буде! — лякалась Маланка. — Погромників будуть судити (Коцюб., II, 1955, 99); Маленька Чехія не скорилась перед загарбниками і погромниками з кількох держав (Рад. Укр.  Словник української мови в 11 томах