полоти

Поло́ти, полю́, по́леш, по́лють; поло́в, -ло́ла; по́лотий і по́лений

Значення в інших словниках

1. полоти — (бур'ян) прополювати, виполювати, (буряки) шарувати, прашувати, САПАТИ.  Словник синонімів Караванського
2. полоти — див. нищити  Словник синонімів Вусика
3. полоти — [полотие] поул'у, полеиш; нак. поли, поул'іт'  Орфоепічний словник української мови
4. полоти — полю, полеш, недок., перех. і без додатка. Очищати поле, город і т. ін. від бур'янів, зрізуючи або викопуючи їх сапою чи вириваючи руками. || Зрізувати або викопувати сапою чи виривати руками (бур'яни).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. полоти — поло́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
6. полоти — ПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, недок., що і без прям. дод. Очищати поле, город і т. ін. від бур'янів, зрізуючи або викопуючи їх сапою чи вириваючи руками.  Словник української мови у 20 томах
7. полоти — ПОЛО́ТИ (очищати поле, город і т. ін. від бур'янів), ПРОПО́ЛЮВАТИ, ВИПО́ЛЮВАТИ. — Док.: пополо́ти, прополо́ти, ви́полоти. Дарку посилали й саму в двір до легшої роботи: квіток полоти, кревавник для індиків збирати (Леся Українка); Одного ранку...  Словник синонімів української мови
8. полоти — ПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, недок., перех. і без додатка. Очищати поле, город і т. ін. від бур’янів, зрізуючи або викопуючи їх сапою чи вириваючи руками.  Словник української мови в 11 томах
9. полоти — Поло́ти, -лю́, -леш гл. Полоть. Полю я конопельки дрібні зелененькі. Чуб. V. 282.  Словник української мови Грінченка