полоти
ПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, недок., перех. і без додатка. Очищати поле, город і т. ін. від бур’янів, зрізуючи або викопуючи їх сапою чи вириваючи руками.
Оце настане ранок — треба йти у поле, просо полоти, огороди сапувати (Мирний, І, 1954, 301);
Стрічкою сріблястою — шлях удалину. Біля нього дівчина поле ярину (Павл., Бистрина, 1959, 86);
// Зрізувати або викопувати сапою чи виривати руками (бур’яни).
Полоти мишій; *Образно. Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хай буде (Рильський, III, 1961, 211).
Словник української мови (СУМ-11)