полоти
ПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, недок., що і без прям. дод.
Очищати поле, город і т. ін. від бур'янів, зрізуючи або викопуючи їх сапою чи вириваючи руками.
Оце настане ранок – треба йти у поле, просо полоти, огороди сапувати (Панас Мирний);
Стрічкою сріблястою – шлях удалину. Біля нього дівчина поле ярину (Д. Павличко);
// Зрізувати або викопувати сапою чи виривати руками (бур'яни).
Полоти мишій;
* Образно. Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур'ян. Чистіша від сльози Вона хай буде (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)