поліно —
полі́но іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
поліно —
ПОЛІ́НО, а, с. Ціла або розрубана вподовж частина стовбура дерева, що призначається на паливо. Біс його батька знає: у багатого повна піч, та горить, а в мене одно поліно, та й те не горить (прислів'я); – Мотре, вставай, моя дитино, затопи в печі...
Словник української мови у 20 томах
поліно —
ПОЛІ́НО (частина стовбура дерева, що призначається на паливо), ДРОВИ́НА, РУ́БАНЕЦЬ діал., ПЛА́ХА діал. В хаті тихо. Чути тріск смерекових полін у печі і булькіт окропу (І.
Словник синонімів української мови
поліно —
ПОЛІ́НО, а, с. Ціла або розрубана вподовж частина стовбура дерева, що призначається на паливо. Біс його батька знає: у багатого повна піч, та горить, а в мене одно поліно, та й те не горить (Укр.. присл..
Словник української мови в 11 томах