понівечити

Поні́вечити, -ні́вечу, -вечиш, -чать; поні́веч, -вечмо, -вечте

Значення в інших словниках

1. понівечити — поні́вечити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. понівечити — -чу, -чиш, док., перех. 1》 Б'ючи, ламаючи, зіпсувати, зруйнувати що-небудь. || Зіпсувати форму, пошкодити поверхню чого-небудь (про дію, вплив чогось). || безос. 2》 Побивши, залишити сліди від ударів; покалічити. || Змучити, виснажити; зіпсувати здоров'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понівечити — ПОНІ́ВЕЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що. 1. Б'ючи, ламаючи, зіпсувати, зруйнувати що-небудь. Менший знов просить: – Братику мій, дай мені хоч з коробки молотить. – Не дам, – каже старший, – який з тебе молотник? Ти мені тільки понівечиш пшеницю! (О.  Словник української мови у 20 томах
4. понівечити — ВИКРИВЛЯ́ТИ (подавати, показувати що-небудь у неправильному, перекрученому вигляді), ПЕРЕКРУ́ЧУВАТИ, СПОТВО́РЮВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ, ПІДТАСО́ВУВАТИ (перев. про ідею, факти); ВУЛЬГАРИЗУВА́ТИ (пояснюючи спрощено, примітивно, викривляти зміст чого-небудь). — Док.  Словник синонімів української мови
5. понівечити — ПОНІ́ВЕЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Б’ючи, ламаючи, зіпсувати, зруйнувати що-небудь. Менший знов просить: — Братику мій, дай мені хоч з коробки молотить. — Не дам, — каже старший, — який з тебе молотник? Ти мені тільки понівечиш пшеницю! (Стор.  Словник української мови в 11 томах
6. понівечити — Понівечити, -чу, -чиш гл. Попортить; искалѣчить. Усяке садиво понівечило грядом. К. Псал. 241. Бо ти мене, безталанну, понівечив дуже. Грин. III. 336.  Словник української мови Грінченка