понімати

Поніма́ти, див. пойма́ти

пойма́ти(ся) і поніма́ти(ся), -ма́ю(ся), -ма́єш(ся); по(й)ня́тися, пойму́(ся), -йме́ш(ся); по(й)ня́в(ся), -няла́(ся). Його́ пойня́в жах

Значення в інших словниках

1. понімати — поніма́ти дієслово недоконаного виду затоплювати; охоплювати; опановувати; брати за жінку — рідко розм.  Орфографічний словник української мови
2. понімати — див. поймати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. понімати — 1. второпати, повторопати, сторопати, уторопати, добирати, добрати, дібрати, доглупуватися, доглупатися, подоглупуватися, збагнути, позбагнути, зметикувати, зметикнути, позметикувати, уметикувати, уметикнути, повметикувати, змірковувати, зміркувати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. понімати — ПОНІМА́ТИ див. пойма́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. понімати — I. ЗАТО́ПЛЮВАТИ (покривати водою якийсь простір, поверхню чого-небудь — перев. під час повені, зливи), ЗАТОПЛЯ́ТИ, ЗАЛИВА́ТИ, НАВОДНЯ́ТИ, НАВО́ДНЮВАТИ, ПОЙМА́ТИ, ПОНІМА́ТИ розм., ПОТОПЛЯ́ТИ рідше; ПІДТО́ПЛЮВАТИ, ПІДТОПЛЯ́ТИ (знизу або частково). — Док.  Словник синонімів української мови
6. понімати — ПОНІМА́ТИ див. пойма́ти.  Словник української мови в 11 томах
7. понімати — Поніма́ти, -ма́ю, -єш сов. в. поня́ти, пойму, -меш, гл. 1) Ловить, поймать, схватывать, схватить. Поняв ти мені зайця. Чуб. II. 189. За Дунаєм та за річкою язика поняли. Грин. III. 604. 2) — кого. Женить на комъ; жениться на комъ.  Словник української мови Грінченка