поруччя —
пору́ччя іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
поруччя —
(крісла) била, бильця, св. підлокітник; (на мості) парапет; св. поручні
Словник синонімів Караванського
поруччя —
[поуруч':а] -ч':а
Орфоепічний словник української мови
поруччя —
-я, с., збірн. Те саме, що поручні.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поруччя —
ПОРУ́ЧЧЯ, я, с., збірн. Те саме, що по́ручні. [Горніг:] Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано, .. попсовано, порізано, порозкидано, потоптано, порубано – вкрай сплюндровано! (Леся Українка); На цім потічку стояв вербовий з поруччям місточок (Л.
Словник української мови у 20 томах
поруччя —
БИ́ЛЬЦЯ мн. (БИ́ЛЬЦЕ одн.) (бічні опори крісла, канапи, ліжка і т. ін.), ПО́РУЧНІ мн. (ПО́РУЧЕНЬ одн.), ПОРУ́ЧЧЯ збірн., ПОБІ́ЧНИЦЯ рідше; ПІДЛОКІ́ТНИК перев. мн., РУ́ЧКА (опора крісла).
Словник синонімів української мови
поруччя —
ПОРУ́ЧЧЯ, я, с., збірн. Те саме, що по́ручні. [Горніг:] Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано,.. попсовано, порізано, порозкидано, потоптано, порубано — вкрай сплюндровано! (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах