поруччя
ПОРУ́ЧЧЯ, я, с., збірн.
Те саме, що по́ручні.
[Горніг:] Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано, .. попсовано, порізано, порозкидано, потоптано, порубано – вкрай сплюндровано! (Леся Українка);
На цім потічку стояв вербовий з поруччям місточок (Л. Мартович);
Саїд узявся за поруччя на трибуні і, не дихаючи, чекав (Іван Ле);
Він рвонувся просто під колеса вагона якраз вчасно, щоб встигнути вчепитися за поруччя гальмової площадки (П. Загребельний);
Капітан аж зубами заскреготав і щосили стиснув у долонях поруччя крісла (І. Франко);
Абрум хотів її посадити, але вона не сіла. Тільки оперлась на поруччя стільця (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)