Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

почервоніти

Почервоні́ти, -ні́ю, -ні́єш

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. почервоніти — почервоні́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. почервоніти — див. соромитися  Словник синонімів Вусика
  3. почервоніти — -ію, -ієш. Док. до червоніти. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. почервоніти — ПОЧЕРВОНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до червоні́ти. Незабаром загорілися дрова, й у вікні навпроти печі почервонів рухливий рій сніжинок (М. Стельмах); Турбай аж почервонів від сорому й гніву на самого себе (М. Руденко); // безос.  Словник української мови у 20 томах
  5. почервоніти — ЗАШАРІ́ТИСЯ (про обличчя, щоки — почервоніти), ЗАШАРІ́ТИ, ЗАРУМ'Я́НИТИСЯ, ЗАРУМ'ЯНІ́ТИ, РОЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗАЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗАЧЕРВОНІ́ТИ, ПОРОЖЕВІ́ТИ, ЗАЖЕ́ВРІТИСЯ, ПОЧЕРВОНІ́ТИ, ПОРУМ'ЯНІ́ТИ, ПОРУМ'Я́НИТИСЯ, ЗЧЕРВОНІ́ТИСЯ, ЗЧЕРВОНІ́ТИ, СПОЛУМ'ЯНІ́ТИ підсил.  Словник синонімів української мови
  6. почервоніти — ПОЧЕРВОНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до червоні́ти. Незабаром загорілися дрова, й у вікні навпроти печі почервонів рухливий рій сніжинок (Стельмах, І, 1962, 178); Турбай аж почервонів від сорому й гніву на самого себе (Руд., Остання шабля, 1959, 74); // безос.  Словник української мови в 11 томах
  7. почервоніти — Почервоні́ти, -ні́ю, -єш гл. Сдѣлаться краснымъ, покраснѣть. Вона як жар почервоніє. Стор. МПр. 33.  Словник української мови Грінченка