почервоніти
ПОЧЕРВОНІ́ТИ, і́ю, і́єш.
Док. до червоні́ти.
Незабаром загорілися дрова, й у вікні навпроти печі почервонів рухливий рій сніжинок (М. Стельмах);
Турбай аж почервонів від сорому й гніву на самого себе (М. Руденко);
// безос.
Ось у хаті зразу почервоніло; ясні коники на сволоці обернулися в рожеві здорові плями і дедалі блідніли та блідніли (Панас Мирний).
(1) Почервоні́ти як рак – дуже засоромитися, зніяковіти.
– Але ж парубок який! – весело відповів Каленик Романович. – З шибки вирізав круг, як під циркуль! – Від такої рекомендації Рубін почервонів як рак, і опустив голову (І. Сенченко).
Словник української мови (СУМ-20)