почервоніти
ПОЧЕРВОНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до червоні́ти.
Незабаром загорілися дрова, й у вікні навпроти печі почервонів рухливий рій сніжинок (Стельмах, І, 1962, 178);
Турбай аж почервонів від сорому й гніву на самого себе (Руд., Остання шабля, 1959, 74);
// безос.
Ось у хаті зразу почервоніло; ясні коники на сволоці обернулися в рожеві здорові плями і дедалі блідніли та блідніли (Мирний, І, 1954, 337).
◊ Почервоні́ти як рак див. рак.
Словник української мови (СУМ-11)