Значення в інших словниках
-
пошепки —
Шепотом.
Словник синонімів Полюги
-
пошепки —
по́шепки прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
-
пошепки —
пр., дуже тихо, потихеньку, на вухо; пошептом.
Словник синонімів Караванського
-
пошепки —
[пошеипкие] присл.
Орфоепічний словник української мови
-
пошепки —
присл. Дуже тихо, майже беззвучно (говорити, розмовляти і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пошепки —
ПО́ШЕПКИ, присл. Дуже тихо, майже беззвучно (говорити, розмовляти і т. ін.). Ставши поруч з кумою, Шмид зараз почав хреститись до образів та пошепки молитись (І. Нечуй-Левицький); Парубок та дівчина сиділи й розмовляли тихо, мало не пошепки (Б.
Словник української мови у 20 томах
-
пошепки —
ПО́ШЕПКИ (дуже тихо — говорити, розмовляти), ШЕ́ПОТОМ, ПО́ШЕПТОМ розм., НАПО́ШЕПКИ розм. Люде гомоніли тихо, пошепки, неначе вони були не в діброві, а стояли десь у церкві або зібрались на похорон (І. Нечуй-Левицький); — Заспокойся, Корнелій!...
Словник синонімів української мови
-
пошепки —
ПО́ШЕПКИ, присл. Дуже тихо, майже беззвучно (говорити, розмовляти і т. ін.). Ставши поруч з кумою, Шмид зараз почав хреститись до образів та пошепки молитись (Н.-Лев., III, 1956, 110); Парубок та дівчина сиділи й розмовляли тихо, мало не пошепки (Гр.
Словник української мови в 11 томах
-
пошепки —
Пошепки нар. Шепотомъ. Пошепки сказала. Г. Барв. 510. Розмовляють собі пошепки. Камен. у.
Словник української мови Грінченка