пошепки

Пошепки

нар. Шепотомъ. Пошепки сказала. Г. Барв. 510. Розмовляють собі пошепки. Камен. у.

Значення в інших словниках

1. пошепки — Шепотом.  Словник синонімів Полюги
2. пошепки — по́шепки прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. пошепки — пр., дуже тихо, потихеньку, на вухо; пошептом.  Словник синонімів Караванського
4. пошепки — [пошеипкие] присл.  Орфоепічний словник української мови
5. пошепки — присл. Дуже тихо, майже беззвучно (говорити, розмовляти і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. пошепки — ПО́ШЕПКИ, присл. Дуже тихо, майже беззвучно (говорити, розмовляти і т. ін.). Ставши поруч з кумою, Шмид зараз почав хреститись до образів та пошепки молитись (І. Нечуй-Левицький); Парубок та дівчина сиділи й розмовляли тихо, мало не пошепки (Б.  Словник української мови у 20 томах
7. пошепки — ПО́ШЕПКИ (дуже тихо — говорити, розмовляти), ШЕ́ПОТОМ, ПО́ШЕПТОМ розм., НАПО́ШЕПКИ розм. Люде гомоніли тихо, пошепки, неначе вони були не в діброві, а стояли десь у церкві або зібрались на похорон (І. Нечуй-Левицький); — Заспокойся, Корнелій!...  Словник синонімів української мови
8. пошепки — По́шепки, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. пошепки — ПО́ШЕПКИ, присл. Дуже тихо, майже беззвучно (говорити, розмовляти і т. ін.). Ставши поруч з кумою, Шмид зараз почав хреститись до образів та пошепки молитись (Н.-Лев., III, 1956, 110); Парубок та дівчина сиділи й розмовляли тихо, мало не пошепки (Гр.  Словник української мови в 11 томах