Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

правосудний

Правосу́дний, -на, -не

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. правосудний — правосу́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. правосудний — -а, -е. Який чинить правий суд; справедливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. правосудний — ПРАВОСУ́ДНИЙ, а, е. Який чинить правий суд; справедливий. – Ну, Захаре, – незлобиво, дуже лагідно зговорила Анна Михайлівна, – хай уже тебе господь правосудний судить і карає, а я прощаю. – Вона плохенько махнула рукою: – Я прощаю!.. (А. Кримський).  Словник української мови у 20 томах
  4. правосудний — СПРАВЕДЛИ́ВИЙ (який у своїх діях керується справедливістю, дотримується правди; який характеризується справедливістю); ПРА́ВИЙ, ПРАВДИВИЙ, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРАВОСУ́ДНИЙ (який чинить правий суд); НЕПОГРІШИ́МИЙ, НЕПОГРІ́ШНИЙ...  Словник синонімів української мови
  5. правосудний — ПРАВОСУ́ДНИЙ, а, е. Який чинить правий суд; справедливий. — Ну, Захаре, — незлобиво, дуже лагідно зговорила Анна Михайлівна, — хай уже тебе господь правосудний судить і карає, а я прощаю. — Вона плохенько махнула рукою: — Я прощаю!.. (Крим., Вибр., 1965, 425).  Словник української мови в 11 томах
  6. правосудний — Правосудний, -а, -е Правосудный. Потомство правосудне. К. ЦН. 290.  Словник української мови Грінченка