правосудний

СПРАВЕДЛИ́ВИЙ (який у своїх діях керується справедливістю, дотримується правди; який характеризується справедливістю); ПРА́ВИЙ, ПРАВДИВИЙ, ПРА́ВЕДНИЙ, ПРАВОСУ́ДНИЙ (який чинить правий суд); НЕПОГРІШИ́МИЙ, НЕПОГРІ́ШНИЙ, БЕЗГРІ́ШНИЙ (який ніколи не робить помилок). Вона справедлива й ніколи не гримне на безвинного, хоч ніколи й не подарує вини (М. Коцюбинський); І що то за козак з його був!.. Розумний, чулий, правдива, щира козацька душа, без помсти й користі (О. Стороженко); Ось слухай же, сину, Про Максима праведного... Було, не спочине Ніколи він (Т. Шевченко); Я висловив свою думку тоном непогрішимого судді (В. Еллан). — Пор. безсторо́нній.

Значення в інших словниках

1. правосудний — правосу́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. правосудний — -а, -е. Який чинить правий суд; справедливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. правосудний — ПРАВОСУ́ДНИЙ, а, е. Який чинить правий суд; справедливий. – Ну, Захаре, – незлобиво, дуже лагідно зговорила Анна Михайлівна, – хай уже тебе господь правосудний судить і карає, а я прощаю. – Вона плохенько махнула рукою: – Я прощаю!.. (А. Кримський).  Словник української мови у 20 томах
4. правосудний — Правосу́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. правосудний — ПРАВОСУ́ДНИЙ, а, е. Який чинить правий суд; справедливий. — Ну, Захаре, — незлобиво, дуже лагідно зговорила Анна Михайлівна, — хай уже тебе господь правосудний судить і карає, а я прощаю. — Вона плохенько махнула рукою: — Я прощаю!.. (Крим., Вибр., 1965, 425).  Словник української мови в 11 томах
6. правосудний — Правосудний, -а, -е Правосудный. Потомство правосудне. К. ЦН. 290.  Словник української мови Грінченка