призначення —
призна́чення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
призначення —
-я, с. 1》 Дія за знач. призначити. 2》 Розпорядження на право заміщення якоїсь посади, на зачислення куди-небудь. || Офіційний документ на право заміщення якоїсь посади, на зачислення куди-небудь. 3》 Роль, завдання кого-, чого-небудь у житті, існуванні.
Великий тлумачний словник сучасної мови
призначення —
ПРИЗНА́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. призна́чи́ти. Найважливішим актом, спрямованим на визволення руської церкви з-під візантійського впливу, було призначення в часи правління Ярослава Мудрого, всупереч бажанню Візантії, митрополита з руських (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
призначення —
ДО́ЛЯ (надприродна сила, що нібито визначає все в житті; незалежний від людини хід подій, збіг обставин), ПРИЗНА́ЧЕННЯ, ПРИРЕ́ЧЕННЯ, СУДЬБА́ розм., МО́ЙРА книжн.; ФА́ТУМ книжн. (перев.
Словник синонімів української мови
призначення —
ПРИЗНА́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. призна́чи́ти. Найважливішим актом, спрямованим на визволення руської церкви з-під візантійського впливу, було призначення в часи правління Ярослава Мудрого, всупереч бажанню Візантії, митрополита з руських (Нариси стар.
Словник української мови в 11 томах