призначення

призна́чення

-я, с.

1》 Дія за знач. призначити.

2》 Розпорядження на право заміщення якоїсь посади, на зачислення куди-небудь.

|| Офіційний документ на право заміщення якоїсь посади, на зачислення куди-небудь.

3》 Роль, завдання кого-, чого-небудь у житті, існуванні.

|| Цілеспрямованість, мета створення чого-небудь.

|| Мета використання чого-небудь.

|| у сполуч. з прикм. у род. в. Мета використання (за знач. прикм.).

|| Спосіб використання або застосування чого-небудь.

|| у сполуч. з прикм. у род. в. Спосіб використання (за знач. прикм.). Використовувати за призначенням. Поїзд далекого призначення.

Пункт (місце) призначення — наперед визначений пункт, місце, куди має прибути хто-небудь або бути прислане що-небудь.

4》 Те, що має статися, неминуча доля; фатум.

5》 Приписаний лікарем спосіб лікування або ліки хворому.

Значення в інших словниках

1. призначення — призна́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. призначення — ПРИЗНА́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. призна́чи́ти. Найважливішим актом, спрямованим на визволення руської церкви з-під візантійського впливу, було призначення в часи правління Ярослава Мудрого, всупереч бажанню Візантії, митрополита з руських (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. призначення — ДО́ЛЯ (надприродна сила, що нібито визначає все в житті; незалежний від людини хід подій, збіг обставин), ПРИЗНА́ЧЕННЯ, ПРИРЕ́ЧЕННЯ, СУДЬБА́ розм., МО́ЙРА книжн.; ФА́ТУМ книжн. (перев.  Словник синонімів української мови
4. призначення — Призна́чення, -ння; -на́чення, -чень  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. призначення — ПРИЗНА́ЧЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. призна́чи́ти. Найважливішим актом, спрямованим на визволення руської церкви з-під візантійського впливу, було призначення в часи правління Ярослава Мудрого, всупереч бажанню Візантії, митрополита з руських (Нариси стар.  Словник української мови в 11 томах