Значення в інших словниках
-
проклятущий —
прокляту́щий прикметник розм.
Орфографічний словник української мови
-
проклятущий —
-а, -е, розм. 1》 часто лайл. Якого проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять; ненависний. || у знач. ім. проклятущий, -щого, ч.; проклятуща, -щої...
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
проклятущий —
ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ, а, е, розм. 1. часто лайл. Який (якого) проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять; ненависний.
Словник української мови у 20 томах
-
проклятущий —
ПРОКЛЯТИЙ (якого проклинають, суворо засуджують; ужив. як лайливе слово), КЛЯ́ТИЙ, ЗАКЛЯ́ТИЙ, ТРИКЛЯ́ТИЙ підсил. розм., ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ТРИКЛЯТУ́ЩИЙ підсил. розм., ПОГА́НСЬКИЙ заст., І́РОДІВ заст., ОКАЯ́ННИЙ заст.
Словник синонімів української мови
-
проклятущий —
ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ, а, е, розм. 1. часто лайл. Який (якого) проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять; ненависний. Вона справді виплакала очі, живучи в тій проклятущій хаті з сином, лютим змієм, і невісткою, гадюкою (Барв., Опов..
Словник української мови в 11 томах
-
проклятущий —
Проклятущий, -а, -е ум. отъ проклятий. Бранное слово. Така натура вже проклятуща удасться. Рудч. Ск. II. 174. А проклятущий хміль як рута зеленів. Греб. 371.
Словник української мови Грінченка